Мудрість карпатського мольфара.

Я знав мольфара у Карпатах,

Що мудро все життя провів,

Якого слухалась комаха,

Сильнішим був серед волхвів.

Повідав він мені багато,

Про світ, природу та людей.

Бувала правда гіркувата,

Та світло йшло з його очей.

Людську показував породу,

Що вибір робить з двох шляхів.

Один - від матінки природи,

До іншого ж ведуть рабів.

Як пристрасті не осідлаєш

І розум не візьмеш в вузду,

Тоді життя чорту програєш,

Не будеш у своїм саду.

Бо перший шлях - то шлях людини,

Що в тілі своїм має дух;

Вторим шляхом ідуть тварини,

Тіла їх - пристрасний лантух.

Як можеш віддано кохати,

Так, щоб не бути у рабах,

Коли ти вмієш розважати

І мати серце у грудях,

Якщо ти маєш рівновагу

Приймать, як є, аж цілий світ,

Якщо сміливість та відвага

Не стишать розуму завіт,

Тоді вітаю - ти людина,

Яка ступає до богів.

На все тепер одна причина -

Ти повелитель королів.

Вінниця

22:05 06.05.2016