Волинський Князь.

Серед лісів стоїть холодних,

На річки Стиру берегах,

Тисячолітній град сьогодні,

Що має славу у віках.

Щоб знали ви, за нього більше

Я тільки Вінницю люблю.

Тут час крокує повільніше,

Я там гуляю, коли сплю.

Залитих сонцем, тиша вулиць, –

Зі спогадів ріка тече. 

Людського гамору відсутність,

Вертаюсь я до тих ночей.

Прекрасний Луцьк, це древнє місто,

Розріже часу пелену –

Ти вже крокуєш урочисто

В Середньовіччі наяву.

Побачиш там красу баталій

Під звуки давності пісень.

У борні лютій, величавій,

Героєм станеш ти за день.

У замку грають хороводи,

Там із легенд славетний князь.

Хоч як було б все до вподоби,

Але зостатися там зась.

Стоїть віками Князь Волині,

Фортеця гордо височить.

Стояв в бентежнім часоплині,

Сьогодні – гул віків дзвенчить.

Вінниця

22:27 30.04.2016 

Пригоди у місті левів.

Так часто я бував у Львові,

Що, певно, вже не полічу.

Відбулось там подій доволі -

Писать до смерті не скінчу.

Ідеш по вулицях бруківці...

Трамвай раптово дзеленчить?

Сідай у нього на зупинці -

Буде екскурсія умить.

Поїдеш ти в середньовіччя,

Побачиш міста Лева шарм.

Не буде більше на обличчі

І тіні суму твого, й хмар.

На Личаківському безмовність -

Де розум спокій віднайде.

Скульптур побачену холодність

Вже не відчуєш більш ніде.

Там Федоровича друкарня,

Тут Лиса гора височить.

То тут то там стоїть кав'ярня,

Ну а душа в Криївку мчить.

Музики грають вечорами,

На площі ринок фаєр-шоу,

Тут розважальні всі програми -

Аби тільки своє знайшов.

Львів шоколаду є столиця,

В повітрі кави аромат,

Ну а в бандерівській Криївці

Націлять в тебе автомат.

А після того, як ти вип'єш,

Спускайся зразу у метро.

Із москалів всю душу виб'єш -

Там русофобії ядро.

Щось чудернацьке та незвичне,

Такого більш ніде нема, -

Це місто левів є величне,

Їх тисячі тут, зокрема.

"Тут атмосфера незабутня" -

Навіки я запам'ятав.

До левів тягне незворотньо,

Там спокій душу огортав.

Вінниця

22:00 29.04.2016

Степ.

Широкий степ часом згадаю,

Де вітер теплий мандрував.

Для мене те здавалось раєм -

Про все на світі забував.

Стрибог теплом там обвіває,

Чумацький шлях мені світив.

Краса небесна - місяць сяє,

І зорі всі я полічив.

А вранці жайвір заспіває

І зблисне в небі враз зоря,

Та й сонечко поволі сяє,

Заграють трав твоїх моря.

Удень на небі сокіл парить,

Баштан Ярило зігріва,

То запах трав твоїх дурманить,

То промінь зайчиками гра.

Іще я досі пам'ятаю -

Багряний захід має степ.

В музеї пам'яті тримаю

Червоних відблисків вертеп.

Ти бачив, степ, татар навалу,

Козацькі знаєш хоругви,

Щоб осягнуть тебе, замало

На лінії життя води.

21:04 27,04,2016 Вінниця