Поле.

Тихо, гамір стих.

Бачив я людей,

Зараз – не про них.

Я б запряг коней

Та помчав би в ніч,

Грав би я з вітрами

В полі віч-на-віч.

Босими ногами

Біг би по стерні,

Щоби потім впасти

Й вмитись у росі,

Глянути на небо -

На його красу.

Місяць зійде, певно.

У траві засну.

Вінниця

14:58 02.03.2016

Прощання з юністю.

Ах! Як же весело було нам навесні!

Ми жили, ми співали юності пісні!

Якими ж юними та безтурботними були!

Ми щастя ріки випивали! Ми все могли!

Я згадую ті дні, як ніби то був сон.

Ми жили в небі блакитному, як льон.

Проходить юності пора. Не сила нам її тримати.

Бо час біжить. І як його впіймати?

Ах! Ще раз би повторить пригоди!

Відкинути всі штучні перешкоди,

І ринутись за кличем серця свого,

Забути всі турботи, й не згадувать нічого!

Якими ж вільними ми в юності були...

Турбот не було, як квіти ми цвіли!

І вітер в голові, і блискіт у очах -

Якби ж так знову було в зрілості роках!

Вінниця

19:07 26.03.2016 

Вільний

Сумно стало, вечір упав,

Що я забув – того і не знав.

Затишшя вечірнє, гомін людей.

Забути усіх. Присутність смертей.

Спокій на серці, тривога в думках,

Не знаю, на жаль, що у тих снах.

Темно надворі, вечірні вогні

Спокій пробуджують завжди в мені.

Пісню веселу, не про кохання

Зміню на тихе, щире зітхання.

Серце ще б’ється стукотом плавним,

Більше не треба мене спонукати.

Спокій на серці, спокій в думках –

Вам це не знати навіть у снах.

Тиша блаженна, погляд ласкавий,

Умиротворене дихання плавне.

Вам не узнати, цього не пізнати –

Жити в свободі, не існувати.

Ви все живете у стереотипах,

Я ж уже вільний. Ця тема закрита.

Вінниця 29,03,2010