Грішний бал.

Автор ілюстрації Євгенія Стрельченко

Темний вечір. Дві свічки розрі́зали сутінки

Жовтим вогнем. Ти мене провела до кімнати

І манливо дивилась очима розпусними.

Кучері темні ховали обличчя. Я грати

Відчайдушно жадав твого тіла симфонію,

Вкласти удвох нас у ліжко, мене із тобою

Переплести на вечір, щоб злитись в гармонію

Танцю шаленого у площині горизонту.

Ледь торкнувшись обличчя прекрасного, місяця

Вроду затьмарить яке, я забрав шовк волосся

(Воно ніжило пальці мені). Грались бісики

В погляді панни чарівної. Повноголосся

Почуттів та емоцій навколо затьмарило

Все. І палкий поцілунок з’єднав двох жагучих

Та нестримних коханців. Нас струмом ударила

Пристрасть, в полон взяла. Дихання наше пекуче

Розпалило у плоті вогонь. Позбувалась ти

Одягу, наче пелюсток троянда. Руками

Безсоромними, хтивими рвав я його. Цвісти

Більше тобі не дозволив без мене. Шовками

Свого тіла накрила мене. І в бездонності

Моря твоєї краси потонув – твої хвилі

Накривали цілком. Грішний бал непристойності

Вічність тривав. В насолоді купалися милі.

В чорно-карій безодні я, розум втрачаючи,

Бачив себе. Наші рухи вже стали галопом.

Дві спітнілі людини, так щиро зітхаючи,

Рухались, наче останній раз перед потопом.

Ти мене накривала лавиною пристрасті.

Двоє коханців лежали знесилено. Очі

Лиш горіли. Скінчилися рухи поривчасті.

От тільки це був початок бурхливої ночі.

22:11 17.10.2017

Вінниця

Опівнічні зітхання.

Опівнічні блукання безсонні по стелі

Мого погляду в темряві, мляві зітхання мої

Від утоми, бо сон загубився в пустелі

Відчайдушної спроби заснуть, поцілунки твої

Перервали. І пристрасний погляд жагучий

Цих прекрасних і чорних очей розпалив мій вогонь.

Мене взяли в полон… У солодкий, пекучий,

Одурманливий, ніжний полон шовковистих долонь.

На спині, я відчув, твої пристрасні пальці

Вигравали мелодію раю. Гарячий порив, –

Й переплетені ми у зміїному вальсі.

Тихий стогін зривався і зойк з твоїх уст. Я творив

Нову пісню, її ти співала ритмічно,

Заливаючи річкою голосу свого мій дім.

Насолоди і щастя був бал феєричний.

Розчинилися ми… Я – в тобі, ти ж – у серці моїм.

16:23 13,10,2017

Вінниця.

Стежа безсоння.

Зруйнований безсонням,

Що наче сталь блищить вночі в очах червоних.

Зруйнована особа

Уже без пам'яті вдивляється у зорі.

Немов страшна хвороба,

Яка блукає в лікарнянім коридорі,

Плекає беззаконня

Нервових імпульсів та образів знайомих.

Слизька стежа знайома,

Що забирає в тебе вічність ту солодку,

Штовхає тебе в прірву

Без того літепла жаданого Морфея.

На смерть штовхає вірну —

Там розгорається безславна епопея.

Здолає тебе втома

І подарує тобі сну вуаль коротку.

02:42 23.03.2017

Вінниця

Коньячна пора.

Коньяк наливає в думки твої осінь туманом

В похмурості неба, його самотою. Холодна,

Розгнуздана пані тебе зігріває обманом

Пожовклих очей. Невідома і свіжа природа

Її не подасть тобі ніжності й ласки. Печально

Замерзнеш в обіймах самотності жовтої панни.

Триматимеш келих в руці. Недопитий, прощальний.

Коричневий там еліксир. Він лікує всі драми.

Вінниця

22:30 09.09.2016

Мрія про океан.

А десь мене чекає берег -

Широкий, довгий, мов життя.

Це поки мрії на папері,

Від справ буденних укриття.

Там вітер шелестить по пальмах,

Кокос - цар райських насолод,

Лежиш, та у хмаринках-плямах

Вбачаєш дивний хоровод.

Там дивний звір по небокраю

З конем біжить навперегін,

І ще їх вітер підганяє.

От, поруч, білочка й пінгвін.

Тепло піску, що грітий сонцем,

Розтопить кригу на душі,

Коли по ньому підеш босим

Збирать на березі мушлі.

Ласкавий бриз тебе лоскоче,

Свідомість гола, без думок,

Вода під кроками хлюпоче -

Знайти б у рай іще квиток!

Я всім бажаю океану!

Та не у снах - лиш наяву!

Настане мить така жадана,

З календаря листки я рву...

Вінниця

21:07 10.05.2016

Мудрість карпатського мольфара про душу.

"Відкрита душа - порожня душа"

Характерницька мудрість.

Надвечір ватра догоряла,

Зустрів його я на горі,

Як зірка перша засіяла

Таке промовив він мені:

"Навколо тебе лиш примари,

Собі їх ти намалював.

У розумі твоєму хмари,

Бо своє небо занедбав.

Людська найперша є помилка -

Відкрити душу напоказ.

Коли стає вона відкрита,

То пустка лишиться ураз.

В житті трапляється усяке,

Мої слова запам'ятай

Як щось у серці місце знайде -

Гармонії кажи "прощай".

Один лиш шлях веде до щастя -

То спокій власної душі.

Навколо ж світ, такий без ласки,

Супокій пустить під ножі.

Не варто сенс шукать довкола -

Найперш у себе зазирни.

У тобі всесвіт, із якого

Дістанеш все, лише пірни!

Твоя душа - то чисте небо,

Із нього світло ти черпай.

Всевишній дивиться на тебе,

Погоди ж з неба не чекай.

Твоє життя - твій порятунок.

Ніхто його не проживе

За тебе. Знай! Його ґатунок

На совісті твоїй буде!

Любити мусиш душу й тіло,

І славу Богу возсилать.

І що б навколо не кипіло -

Тебе не зможе розхитать.

У тому світі, який бачиш,

Намарне щастя не шукай -

Воно в душі твоїй назавжди.

Її ж ти на замку тримай."

Скінчивши розповідь цікаву,

Мене лишив на самоті.

А я все думав без угаву...

Зоря світила з висоти...

Вінниця

18:55 07.05.2016 

Дощ.

Упали краплі на початку травня.

І сумно линув тихий цокіт.

Ось так скінчилась їхня дружба давня,

Але не наш, чужий той клопіт.

Лилася довго їхня чиста пісня.

По склу ручаї, ніби в докір,

Шептали, що думкам тепер затісно -

Й заповнили життєвий простір.

Яке ж то горе змусило краплину

Собі вкорочувати віку?

В душі відгукувалось без упину

Прощання крапель,що без ліку.

Ще знахабніле листя їм вторило,

Світило сонце світанкове,

І душу, й розум - все дощем омило,

Життя продовжувалось знову.

Вінниця

21:31 11.05.2016