Поле душі.

Де шепотом трав святиться роса -
Там спокій босоніж гуляє.
Там променів сонця первинна краса
Із мене злі чари зганяє.

І думка далека прийде із небес
Закрутить з душею танок
О, спокій прекрасний, ти чудо з чудес,
Сплети ж святі трави в вінок.

Хай думку омиє роси чистота, 
А вітер розвіє негоду. 
У полі барвистім душа розквіта
Й повільно віднайде свободу

20:33 21.04.2016 Вінниця

Вечір весняного спокою.

Вечір спокійний з неба упав. 

Горять ліхтарі, метушню він забрав.

Сонце заходить тепле й весняне,

Життя все триває - й літо настане.

В річці вода все тече без упину,

Ширму думок із себе я скину,

Ніякого сенсу з неї немає -

Чистого розуму вічність засяє.

21:42 20.04.2016 Вінниця

Задумайся про смерть.

В мріях ми завжди всі молоді.

Живемо, наче смерті не до нас.

І кожен день по вранішній зорі

Ми в метушні, й не дивимось на час.

Здається нам, що ніби життя вічне.

В майбутньому всі мрії та думки.

Чекаємо на щастя ми міфічне,

А що робить сьогодні - невтямки.

І мрій здійснення не сьогодні.

Хто зна, чи не останній день живеш?

І перед смертю в розпачі безодні

Захочеш жити. Та час вже не вернеш.

Ніхто не зна, де день останній.

І не чекай від неба одкровень.

Не знаєш, бо є закон прадавній,

Що смерть нікому не дає знамень.

11:43 18.04.2016

Вінниця

Життя триває

Життя триває, усьому всупереч,

То словом б'єш, інколи й стискаєш меч.

І вже як ніби ти дорослий став,

І труднощів багато подолав,

Та дні минулі не дають заснути –

Старі гнояться рани незабуті.

І спогади тебе несуть у юність,

Де безтурботність, де чекають друзі.

Вінниця

21:12 31.05.2014

Поле.

Тихо, гамір стих.

Бачив я людей,

Зараз – не про них.

Я б запряг коней

Та помчав би в ніч,

Грав би я з вітрами

В полі віч-на-віч.

Босими ногами

Біг би по стерні,

Щоби потім впасти

Й вмитись у росі,

Глянути на небо -

На його красу.

Місяць зійде, певно.

У траві засну.

Вінниця

14:58 02.03.2016

Прощання з юністю.

Ах! Як же весело було нам навесні!

Ми жили, ми співали юності пісні!

Якими ж юними та безтурботними були!

Ми щастя ріки випивали! Ми все могли!

Я згадую ті дні, як ніби то був сон.

Ми жили в небі блакитному, як льон.

Проходить юності пора. Не сила нам її тримати.

Бо час біжить. І як його впіймати?

Ах! Ще раз би повторить пригоди!

Відкинути всі штучні перешкоди,

І ринутись за кличем серця свого,

Забути всі турботи, й не згадувать нічого!

Якими ж вільними ми в юності були...

Турбот не було, як квіти ми цвіли!

І вітер в голові, і блискіт у очах -

Якби ж так знову було в зрілості роках!

Вінниця

19:07 26.03.2016 

Іскриться барвами вогнів.

Іскриться барвами вогнів

Ця ніч, туманом оповита.

І кожен з тих минулих днів

Вмирав, коли лилася оковита.

Вмирав, не воскресаючи ніколи.

Вмирав, щоб ніч із нього проросла,

Щоб я у ніч летів над полем

Душею з тіла, як тільки ніч прийшла.

Вінниця

14:28 07.10.2014

Живу я чарами цієї ночі

Живу я чарами цієї ночі.

Мов та хмільна омана в голові,

Видніються слова мені пророчі

В свідомості моїй, і барви неземні.

Думок суєт уже позбувся,

Немов їх змило річкою в горах.

Я кинув все, я одягнувся,

Бо це все казка, - дійсність в моїх снах.

Вінниця

01:56 23,08,2014 

Моя золотокоса осінь.

Прийшла моя золотокоса осінь,

І жовтий лист із дерева упав.

Роки пройшли. Я їх не пам'ятаю зовсім.

Такого я ніколи не чекав.

Зів'яле та засохле листя

Красу свою утратило тепер.

Під деревом йому вже золотиться...

Згниє. Так було дотепер.

Хто ж знав? Ніхто, напевно.

Ніхто не знав що станеться біда.

Роки прожиті певно що даремно.

Вернути б все, та це дарма.

Це осінь, має бути сумно.

Життєва лірика така сумна.

Що ж. Уже порвав я струни,

Своє життя, та долю зокрема.

Мені життя усе давало.

Але бездумно я його прожив.

А потім в сторони кидало,

Скільки б я не ворожив.

Я втратив все, мов той Адам,

На дно безшумно опустився.

І на узбіччі я вже сам,

Хоч скільки богу я молився.

Й молитви він почує певно.

Інакше я б уже не жив.

Аби це було не даремно.

Я б за минулим не тужив.

Вінниця

04:34 20.10.2014

Вірш безсонної ночі

Вже ніч, Морфей не йде до мене.

У темряві погасло світло денне.

Легенда манить до зірок. Скоріш заснуть

І піти у той невідомий путь.

Роки. Забуті дні минулі, -

У сутінках згубилося доволі

Їх, як намиста дорогого. Та з мене досить.

Спокою душа моя давно вже просить.

Вінниця,

03:27 24.07.2014

Тихий гомін безсонної ночі.

Тихий гомін безсонної ночі,

Лірика грає, думу гада.

Щось незабуте сліпить у очі,

Сумно знов стало, думка засина.

Щось не забулось, муляє очі...

Сумно щоночі, спогади пізні,

Подвиги різні, губи дівочі,

Зірвані думки, дії залізні.

Лірика різна, музика тиха,

Спів опівночі вже дограва.

Може сьогодні хтось іще зникне,

З чарами ночі минуле зника.

Вінниця

Листопад 2013р.

Коли без сну ти дивишся у ніч.

Коли без сну ти дивишся у ніч,

Ти бачиш днів своїх минуле.

Які давно вже впали з пліч

І за собою не тягнули.

А ти все дивишся за ними вслід

І відпустити їх не можеш.

Чи ти приріс до своїх бід

Та відпустити їх не хочеш?

Ідеш життям ти навмання,

Дивитися на світ не хочеш.

Із губ ця посмішка сумна -

Прокляття ти собі шепочеш.

І сумно тобі на душі,

І вже вона давно порожня.

І не заснеш ти уночі,

Відчай - карта подорожня.

Не плачеш бо немає сенсу.

Й слізьми ти горю не завадиш...

А в серці так багато перцю,

Що скоро ти його пропалиш.

Ніколи ти собі не думав,

Що пісню так скінчить сопілка.

І серце твоє повне суму,

І вже закинув мотузка на гілку.

Вінниця

02:11 16.12.2013 

Бог не чує моїх молитов.

Тихо годинник крокує у вічність

може згадаю колись я це знов.

Ніч плекає свою пречарівність.

Бог не чує моїх молитов.

Знову я лину у спокій безмежний,

в серці ридає воскресла любов.

Кров'ю стікає примара бентежна,

Бог не чує моїх молитов.

Бачу бентежних думок безкінечність.

Чую безсмертних подвигів зов.

Вже не бентежить моя недоречність.

Бог не чує моїх молитов.

Запам'ятає вітер шалений,

і закарбує із моїх оков.

Ім'я моє, ім'я полонене.

Бог не чує моїх молитов.

Вінниця

1:25 04.01.2011

Кава без цукру.

Кава без цукру на смак, як життя.

Темно, мов в гущі, іду навмання.

Ковток за ковтком, дихання плавне,

Може я п’ю цю каву востаннє.

Темрява ночі, а може, і кави,

Спогади в думці, обличчя ласкаве.

Темрява, кава, світанком не пахне,

Може в цю мить усе і зачахне?

Вже найтемнішим морок зробився,

Кава допита, лиш осад лишився.

Перед світанком завжди такі ночі,

Розхмарились чола, проясніли очі.

Вінниця

Поч: квітень 2010

Кін: 16:14 01.11.2011

Вільний

Сумно стало, вечір упав,

Що я забув – того і не знав.

Затишшя вечірнє, гомін людей.

Забути усіх. Присутність смертей.

Спокій на серці, тривога в думках,

Не знаю, на жаль, що у тих снах.

Темно надворі, вечірні вогні

Спокій пробуджують завжди в мені.

Пісню веселу, не про кохання

Зміню на тихе, щире зітхання.

Серце ще б’ється стукотом плавним,

Більше не треба мене спонукати.

Спокій на серці, спокій в думках –

Вам це не знати навіть у снах.

Тиша блаженна, погляд ласкавий,

Умиротворене дихання плавне.

Вам не узнати, цього не пізнати –

Жити в свободі, не існувати.

Ви все живете у стереотипах,

Я ж уже вільний. Ця тема закрита.

Вінниця 29,03,2010