Кава без цукру на смак, як життя.
Темно, мов в гущі, іду навмання.
Ковток за ковтком, дихання плавне,
Може я п’ю цю каву востаннє.
Темрява ночі, а може, і кави,
Спогади в думці, обличчя ласкаве.
Темрява, кава, світанком не пахне,
Може в цю мить усе і зачахне?
Вже найтемнішим морок зробився,
Кава допита, лиш осад лишився.
Перед світанком завжди такі ночі,
Розхмарились чола, проясніли очі.
Вінниця
Поч: квітень 2010
Кін: 16:14 01.11.2011
Немає коментарів:
Дописати коментар
Дякую за коментар. Оскільки увімкнена можливість коментувати анонімно, то всі коментарі розміщуються після модерування.