Коньячна пора.

Коньяк наливає в думки твої осінь туманом

В похмурості неба, його самотою. Холодна,

Розгнуздана пані тебе зігріває обманом

Пожовклих очей. Невідома і свіжа природа

Її не подасть тобі ніжності й ласки. Печально

Замерзнеш в обіймах самотності жовтої панни.

Триматимеш келих в руці. Недопитий, прощальний.

Коричневий там еліксир. Він лікує всі драми.

Вінниця

22:30 09.09.2016

Щастя.

У літеплі своєї мрії

Стежки до щастя ти шукав.

Аж так плекав свої надії,

Що сам у себе їх покрав.

Надія... Кепський то супутник -

Причина всіх розчарувань.

Бажання - це Бермуд трикутник

У світі марних сподівань.

Ті мрії є ілюзій діти,

Які без поклику душі.

Куди ж ту істину подіти?

Потужна дія - то рушій.

У мріях, людях та подіях

Даремно щастя не шукай.

Воно ховається в верхів'ях

Душі твоєї. Там і рай...

Вінниця

21:30 04.05.2016

Степ.

Широкий степ часом згадаю,

Де вітер теплий мандрував.

Для мене те здавалось раєм -

Про все на світі забував.

Стрибог теплом там обвіває,

Чумацький шлях мені світив.

Краса небесна - місяць сяє,

І зорі всі я полічив.

А вранці жайвір заспіває

І зблисне в небі враз зоря,

Та й сонечко поволі сяє,

Заграють трав твоїх моря.

Удень на небі сокіл парить,

Баштан Ярило зігріва,

То запах трав твоїх дурманить,

То промінь зайчиками гра.

Іще я досі пам'ятаю -

Багряний захід має степ.

В музеї пам'яті тримаю

Червоних відблисків вертеп.

Ти бачив, степ, татар навалу,

Козацькі знаєш хоругви,

Щоб осягнуть тебе, замало

На лінії життя води.

21:04 27,04,2016 Вінниця

Поле душі.

Де шепотом трав святиться роса -
Там спокій босоніж гуляє.
Там променів сонця первинна краса
Із мене злі чари зганяє.

І думка далека прийде із небес
Закрутить з душею танок
О, спокій прекрасний, ти чудо з чудес,
Сплети ж святі трави в вінок.

Хай думку омиє роси чистота, 
А вітер розвіє негоду. 
У полі барвистім душа розквіта
Й повільно віднайде свободу

20:33 21.04.2016 Вінниця

Вечір весняного спокою.

Вечір спокійний з неба упав. 

Горять ліхтарі, метушню він забрав.

Сонце заходить тепле й весняне,

Життя все триває - й літо настане.

В річці вода все тече без упину,

Ширму думок із себе я скину,

Ніякого сенсу з неї немає -

Чистого розуму вічність засяє.

21:42 20.04.2016 Вінниця

Життя триває

Життя триває, усьому всупереч,

То словом б'єш, інколи й стискаєш меч.

І вже як ніби ти дорослий став,

І труднощів багато подолав,

Та дні минулі не дають заснути –

Старі гнояться рани незабуті.

І спогади тебе несуть у юність,

Де безтурботність, де чекають друзі.

Вінниця

21:12 31.05.2014

Поле.

Тихо, гамір стих.

Бачив я людей,

Зараз – не про них.

Я б запряг коней

Та помчав би в ніч,

Грав би я з вітрами

В полі віч-на-віч.

Босими ногами

Біг би по стерні,

Щоби потім впасти

Й вмитись у росі,

Глянути на небо -

На його красу.

Місяць зійде, певно.

У траві засну.

Вінниця

14:58 02.03.2016

Іскриться барвами вогнів.

Іскриться барвами вогнів

Ця ніч, туманом оповита.

І кожен з тих минулих днів

Вмирав, коли лилася оковита.

Вмирав, не воскресаючи ніколи.

Вмирав, щоб ніч із нього проросла,

Щоб я у ніч летів над полем

Душею з тіла, як тільки ніч прийшла.

Вінниця

14:28 07.10.2014

Живу я чарами цієї ночі

Живу я чарами цієї ночі.

Мов та хмільна омана в голові,

Видніються слова мені пророчі

В свідомості моїй, і барви неземні.

Думок суєт уже позбувся,

Немов їх змило річкою в горах.

Я кинув все, я одягнувся,

Бо це все казка, - дійсність в моїх снах.

Вінниця

01:56 23,08,2014 

Моя золотокоса осінь.

Прийшла моя золотокоса осінь,

І жовтий лист із дерева упав.

Роки пройшли. Я їх не пам'ятаю зовсім.

Такого я ніколи не чекав.

Зів'яле та засохле листя

Красу свою утратило тепер.

Під деревом йому вже золотиться...

Згниє. Так було дотепер.

Хто ж знав? Ніхто, напевно.

Ніхто не знав що станеться біда.

Роки прожиті певно що даремно.

Вернути б все, та це дарма.

Це осінь, має бути сумно.

Життєва лірика така сумна.

Що ж. Уже порвав я струни,

Своє життя, та долю зокрема.

Мені життя усе давало.

Але бездумно я його прожив.

А потім в сторони кидало,

Скільки б я не ворожив.

Я втратив все, мов той Адам,

На дно безшумно опустився.

І на узбіччі я вже сам,

Хоч скільки богу я молився.

Й молитви він почує певно.

Інакше я б уже не жив.

Аби це було не даремно.

Я б за минулим не тужив.

Вінниця

04:34 20.10.2014

Тихий гомін безсонної ночі.

Тихий гомін безсонної ночі,

Лірика грає, думу гада.

Щось незабуте сліпить у очі,

Сумно знов стало, думка засина.

Щось не забулось, муляє очі...

Сумно щоночі, спогади пізні,

Подвиги різні, губи дівочі,

Зірвані думки, дії залізні.

Лірика різна, музика тиха,

Спів опівночі вже дограва.

Може сьогодні хтось іще зникне,

З чарами ночі минуле зника.

Вінниця

Листопад 2013р.

Бог не чує моїх молитов.

Тихо годинник крокує у вічність

може згадаю колись я це знов.

Ніч плекає свою пречарівність.

Бог не чує моїх молитов.

Знову я лину у спокій безмежний,

в серці ридає воскресла любов.

Кров'ю стікає примара бентежна,

Бог не чує моїх молитов.

Бачу бентежних думок безкінечність.

Чую безсмертних подвигів зов.

Вже не бентежить моя недоречність.

Бог не чує моїх молитов.

Запам'ятає вітер шалений,

і закарбує із моїх оков.

Ім'я моє, ім'я полонене.

Бог не чує моїх молитов.

Вінниця

1:25 04.01.2011

Кава без цукру.

Кава без цукру на смак, як життя.

Темно, мов в гущі, іду навмання.

Ковток за ковтком, дихання плавне,

Може я п’ю цю каву востаннє.

Темрява ночі, а може, і кави,

Спогади в думці, обличчя ласкаве.

Темрява, кава, світанком не пахне,

Може в цю мить усе і зачахне?

Вже найтемнішим морок зробився,

Кава допита, лиш осад лишився.

Перед світанком завжди такі ночі,

Розхмарились чола, проясніли очі.

Вінниця

Поч: квітень 2010

Кін: 16:14 01.11.2011

Вільний

Сумно стало, вечір упав,

Що я забув – того і не знав.

Затишшя вечірнє, гомін людей.

Забути усіх. Присутність смертей.

Спокій на серці, тривога в думках,

Не знаю, на жаль, що у тих снах.

Темно надворі, вечірні вогні

Спокій пробуджують завжди в мені.

Пісню веселу, не про кохання

Зміню на тихе, щире зітхання.

Серце ще б’ється стукотом плавним,

Більше не треба мене спонукати.

Спокій на серці, спокій в думках –

Вам це не знати навіть у снах.

Тиша блаженна, погляд ласкавий,

Умиротворене дихання плавне.

Вам не узнати, цього не пізнати –

Жити в свободі, не існувати.

Ви все живете у стереотипах,

Я ж уже вільний. Ця тема закрита.

Вінниця 29,03,2010