Байка про працьовиту білочку.

Маленька білочка руденька

Була пухнаста і гарненька.

Та працювала без упину -

Гриби збирала і малину.

Лапок своїх не покладала,

Вночі вона майже не спала.

А друзі кликали гуляти,

Єнот тягнув помандрувати -

Вона ж завжди не мала часу,

Від їжачка втекла із РАГСу.

І так жила, ніби щасливо,

Щодня надіялась на диво,

А роки йшли собі даремно,

Й руденька працювала ревно.

Аж тут уранці, зовсім раненько

Закалатало її серденько!

Бо сивина її встелила,

А білочка ж іще не жила!

Бо все життя крутилася в роботі,

Саме життя ж відсунула на "потім".

22:22 22.04.2016

Вінниця